Підписатися на RSS

УКРАЇНСЬКІ АГРАРІї МОГЛИ Б МАТИ МІЛЬЙОННІ ПРИБУТКИ, А ЇДЯТЬ КОВБАСИ НЕ УКРАЇНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ

Тільки 50% телят народжується теличками, які будуть потенційно давати молоко. А ще стільки ж народжується бичків, і їхнє майбутнє, до початку наших розробок в напрямку відгодівлі, було досить сумним – їх, переважно, забивали в віці кількох днів та відправляли на переробку на м’ясо-кісткове борошно. Зараз ми говоримо про 1 млн. бичків щорічно.

ЯЛОВИЧИНА– ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМОК РОЗВИТКУ АГРОСЕКТОРУ в Україні.

/Files/images/pketuvannya_vr/бички.jpg - Отже, ми вже маємо ресурс, що є, фактично, безкоштовним. Для порівняння, бички м’ясних порід коштують вже при народженні кілька тисяч гривень.

Ми зацікавилися тим, що ж роблять з бичками молочних порід в інших країнах, де багато молочних корів. Причому нам були цікаві ті країни та регіони, де, як і у нас, трава росте не круглий рік. Виявляється, в цих країнах вже давно відгодовують молочних бичків на концентратному раціоні в фідлотах – великих відгодівельних майданчиках, попередньо каструвавши їх. Відгодівля йде до ваги 600-700 кг, і навіть більше. При цьому мармуровість м’яса, за що ціняться стейки в країнах, де існує культура їх споживання, виходить навіть краща, ніж у м’ясних порід.

Потім ми вивчили світовий ринок яловичини, щоб зрозуміти, де подібні стейки користуються найбільшим попитом, та хто його задовольняє, і з’ясували, що найпривабливішим ринком збуту є Близький Схід. При цьому понад 90% продукції ці країни отримують з Бразилії, Австралії, Індії, США, Нової Зеландії та Аргентини, тобто країн, що знаходяться на відстані понад 10 тис. км! Але Україна знаходиться поряд, тому має величезні логістичні переваги!

Ми організували торговельні місії до країн Близького Сходу, і з’ясували, що попит на нашу продукцію там величезний. А також зібрали інформацію про закупівельні ціни на різни види м’яса.

Після цього, ми найняли найкращих міжнародних фахівців з зернової відгодівлі молочних порід ВРХ та фахівців забою, які досконало вивчили ситуацію в Україні та розробили ці детальні бізнес-плани, розповідає Андрій Ярмак, керівника м’ясного проекту ФАО.

Пояснює, це фактично готова інструкція для виробників та переробників. Вони дуже детальні, з технологічними та фінансовими викладками, раціонами відгодівлі, що враховують специфіку України.

З точки зору ринку насправді все прекрасно: ми знаходимося на 10-15 тис. км ближче до основного ринку збуту яловичини (Близький Схід), ніж наші конкуренти, які ним зараз володіють повністю: США, Бразилія, Аргентина, Австралія.

Це єдиний вид м'яса, по якому ЄС є дефіцитним, і дефіцит буде лише поглиблюватися. Отже, відкрити доступ до цього ринку нам буде досить просто.

Ми вже маємо відкритий ринок Китаю по яловичині. Перспективи там величезні. Ці ринки потребують готову продукцію, а саме вакуумований витриманий стейк, різні охолоджені відрізи, субпродукти. Зараз Україна, переважно, пропонує або живих бичків, відгодованих до низьких кондицій (фактично не яловичина, а телятина), а також заморожені пів-туші або ковбаси. Ці продукти нікому не цікаві. Насправді ЄС є найбільшим імпортером яловичини та телятини в світі. Значно більшим, ніж країни Близького Сходу. Це пов’язано з досить дорогими кормами та обмеженістю земельних ресурсів для масштабного виробництва яловичини. Крім того, значна частина країн ЄС не має такої культури споживання яловичини, як арабські країни. Але там теж все більше мусульманського населення, якому потрібна справжня яловичина, мармурова та з сертифікатом Халяль. До речі, в ЄС дуже обмежений ритуальний забій худоби, в той час, як в Україні такої заборони, поки що, немає.

Говорить, що на Близькому Сході є попит і на субпродукти, адже там є абсолютно різні країни за рівнем доходів. В той же час у нас зараз відкритий доступ до найбільшого світового ринку субпродуктів яловичини і взагалі яловичини в цілому, якщо брати одну країну. Мається на увазі ринок Китаю. Тому проблем з реалізацією всього, що отримується внаслідок глибокої переробки, не повинно виникнути. Звичайно, варто інвестувати в маркетинг, бо про нього, у нас, дуже часто забувають.

В Україні , на жаль, фуражне зерно мільйонами тонн йде на експорт.ТОбто ми відгодовуємо бичків у Бразилії чи Польщі, а потім все це у вигляді м'яса, кловбас. стейків повертається на наші столи.
Кiлькiсть переглядiв: 79

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.